Диана Михайлова: Координатор СБУ о провале спецоперации по захвату 33 «вагнеровцов»: «Это банальная измена»

Перепечатка статьи опубликованной на укроповском ресурсе Mind.ua ТОВ «Фьючер Медiа».

Почему сорвалась одна из самых громких спецопераций Украины за последние годы.

24 июля 2020г. в киевском аэропорту «Борисполь» украинские спецслужбы (СБУ и ГУР МО) планировали схватить 33 человека, причастных к ряду резонансных террористических актов, например, убийству 298 пассажиров малазийского боинга MH17 российской ракетной установкой «Бук», сбивания украинских военных самолетов Ил-76 в Луганске и вертолета Ми-8 под Славянском. За несколько месяцев до этого эти люди были завербованы украинской стороной.

Наемники, которые ранее воевали на стороне РФ на Донбассе, на этот раз были убеждены, что летят в Венесуэлу по выгодному контракту. Секретная спецоперация шла гладко, впрочем, накануне дня «Х» президент Владимир Зеленский и председатель его офиса Андрей Ермак перенесли дату задержания, хотя группа наемников уже прибыла в Минск с билетами на самолет в Венесуэлу с пересадкой в ​​Стамбуле. Затем последовал ряд событий, венцом которых стал полный провал спецоперации и возвращение российских наемников на их родину.
Текстова версія інтерв'ю.

Mind разом з незалежним журналістом-розслідувачем Любов'ю Величко вдалось поговорити з безпосереднім учасником цієї спецоперації, який був одним із її координаторів. У цілях його безпеки ми не називатимемо його імені та посади.

Нагадаємо, що Служба безпеки України офіційно заявила, що такої спецоперації не було. Призначений 5 серпня керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов також заявив, що його відомство не причетне до організації цієї спецоперації.

Але в ЗМІ є вже достатньо доказів про те, що операція дійсно мала місце, частину з них Mind також публікує в цьому матеріалі. За твердженням декількох учасників подій, у СБУ почали «зачищати сліди» операції.

Mind вважає, що зрив цієї операції може мати дуже серйозні наслідки, тому дуже важливо провести незалежне розслідування обставин перенесення та витоку інформації. У даному випадку єдиним незалежним органом, що може отримати доступ до всіх матеріалів, є Тимчасова слідча комісія у Верховній Раді. Рішення про її створення, за інформацією видання, має бути прийняте у вівторок, 25 серпня.

Нам також вдалось записати розмову з координатором операції на відео, і хоча деякі частини розмови були видалені на його прохання, вона дає певне уявлення про те, як готувалась і проводилась одна з найгучніших спецоперацій українських спецслужб у новітній історії.

Про перспективи спецоперації

– Чому ви погодилися на це інтерв'ю?

– Мене, як громадянина України, м'яко кажучи, збентежило те, як це було висвітлено в ЗМІ, і те, як на це відреагували навіть прості громадяни. Типу, що це фейк і таке інше. І хай це буде, можливо, пафосно, якщо я скажу, що це моя громадянська позиція. Але вона поєднана ще й з професійною. Тому що дивитися на ці всі речі зсередини набагато важче, ніж просто будучи цивільною особою.

Мені достеменно відомо, що вже надійшли вказівки знищувати всі матеріали справи, які стосуються даної спецоперації у всіх правоохоронних і не тільки органах України. Ще кілька днів – і не буде чого піднімати. Не буде що реанімовувати, шукати. Воно десь може «пропасти».

– Хто був ініціатором спецоперації?

– Це виключно оперативна робота. Вона не має жодного стосунку до якихось політичних аспектів або якихось наказів зверху. Тобто це найзвичайніша робота найзвичайніших хлопців зі спецслужб.

Це був не якийсь там один співробітник, якому вранці стрельнуло в голову, і він каже: «О! Давайте!» Ні. Це була така ідея, яка мала місце, можливо, у багатьох головах, але потім вона знайшла підтримку в керівництві…

Це класична схема. Так у 90% випадках відбувається. Коли люди думають, що це якісь накази зверху, вони глибоко помиляються. Накази зверху відбуваються уже набагато пізніше.


– Все ж уточніть, який саме підрозділ, відділ якого департаменту почав ініціювати початок цієї спецоперації?

– Матеріали даної спецоперації надійшли до нас з головного управління розвідки.

Виходячи з матеріалів справи, які надійшли до Служби безпеки, можна зробити висновок, що вказані матеріали містять дати ще минулого року. Приблизно влітку минулого року ця операція почалась, я підозрюю.

– Як ви оцінюєте складність операції від 1 до 10?

– Дев’ять із половиною.

– Поясніть свою відповідь.

– Немає аналогів в Україні за всю історію України. Просто немає і не було. На дві секунди задумайтеся над тим, що це все сталося би. І це все сталося би, якби не деякі обставини.

Сідає літак (звичайно, під фейковою причиною), але на руках у слідчих СБУ вже є докази причетності цих осіб до терористичних актів. Ніхто на ходу нічого не вигадує. Заочно були підписані підозри. Якщо якась особа говорить, що єдиний вихід із цієї ситуації, яка сталася, це провести перевірку на поліграфі відповідним людям, то це не так.







Автобіографія, копія паспорту та військовий квиток росіянина Володимира Лі, який брав участь у терористичних актах на території України у 2015 році


– Які виклики довелося подолати, щоб провести цю нереально складну операцію за планом? Я маю на увазі, до моменту останньої зустрічі у Офісі президента.

– З точки зору підготовки десь на 80–90% це просто дуже кропітка робота. І вона дуже методична. Це все одно, що читати щодня по 500 сторінок тексту. Береш просто і методично читаєш. Так само і тут – ти береш і методично робиш. Ти не знаєш – вийде це чи не вийде. Ти сумніваєшся – чи поведеться той вагнерівець, терорист чи найманець на той діалог, який відбудеться в телефонній розмові.

Виклик ще був із фінансуванням. Це все фінансувалося виключно за рахунок тих бюджетних коштів, які були в доступі Головного управління розвідки. Це спеціальні статті витрат. Просто елементарно всіх цих людей тримати в одній купі, їх селити, їх годувати, поїти.







Копія внутрішнього та закордонного паспорту росіянина Андрєя Бакуновича, який брав участь у терористичних актах на території України у 2014–2015-му роках, за що отримав орден «За мужність»

« У яких кримінальних провадженнях об'єкти спецоперації могли бути цінними свідками та джерелами інформації?

– Мабуть, варто розпочати із найрезонанснішого – це збиття малазійського літака MH17. Дві особи були запілінговані за їх засобами зв'язку в безпосередній близькості до установки «Бук», яка здійснила цей постріл. Прямих доказів, що ці люди натискали важелі, кнопки – нема. Але вони були дуже близько до «Буку», що говорить про те, що при правильному діалозі з ними вони б щось цікаве розповіли.

П’ятнадцять осіб із двадцяти восьми, які нас цікавили, – це були особи, які вміють використовувати ПЗРК «Ігла». І не тільки вміють, а й використовують. Усі збиті військові літаки («Іл-76», «Ан-26» і всі інші) – будь-яке збиття літака або гелікоптера із нашими військовими особами – це їхніх (об'єктів спецоперації. – Mind) рук справа.
Координатор “вагнерівської спецоперації” про її провал: “Це банальна зрада” (ІНТЕРВ’Ю, ВІДЕО, ДОКУМЕНТИ)







Усі завербовані вагнерівці на прохання українських спецслужб заповнювали спеціальну анкету – начебто для працевлаштування. Це копії анкети росіянина Павла Самаріна, який брав участь у терористичних актах на території України у 2015 році

– А збитий вертоліт із українськими генералами?

– Вертоліт, якщо ви пам'ятаєте, коли одного із генералів вбили...також одна із цих осіб (причетних до збиття вертольота. – Mind) була в нашому списку.

Звичайно, що це не всіх терористів ми зібрали в один літак. Але дуже велику кількість. І, мабуть, що таку концентрацію явних ворогів нашої країни ще в одному місці ніхто не збирав. І не мав реальної можливості їх зупинити і притягнути до відповідальності в майбутньому.

– Усі кримінальні провадження, в яких фігурували об'єкти операції, містили статтю про організацію або участь у терористичному акті?

– Відповідно кожній особі, що знаходилась у літаку, до якої українська сторона мала претензії, в підозрі, яка би пред’являлась при арешті, містилася б однозначно стаття 258 ККУ.

Можливо, інколи стаття про участь у незаконних формуваннях.

– А як показує практика – затримані російські найманці охоче діляться інформацією зі слідством чи вони закриваються в собі й з них неможливо витягнути цінну інформацію?

– Взагалі, як показує статистика тих осіб, які були затримані і починали давати якісь конкретні покази, то з них відсотків дев’яносто робили це самі.

А в даному випадку, побачивши ті докази, які були б їм пред'явлені, вони (об'єкти операції. – Mind) хвилини три взагалі б не змогли спілкуватися.

– Чому?

– Тому що там не були якісь аргументи чи здогадки. Там були факти. Звичайно, що ці факти мали б бути підкріплені ще якимись фактами або ще якимись особами. Позаяк ці особи (об'єкти операції – Mind) дуже добре знають одне одного, вони би дали покази один на одного. Ну і так далі.

– Чи була би перспектива у цих справах із точки зору доведення, що вони терористи?

– Це, мабуть, найпростіше питання, на яке можна відповісти, що – так. Ці матеріали були зібрані не з інтернету, і не за якимись довідками якихось незрозумілих третіх осіб (як їх часто називають – «агентами» або «довіреними особами»). Це не той випадок. Спосіб легалізації матеріалів, які здобуті оперативним шляхом, дуже різноманітний.

Про вербування вагнерівців

– Розкажіть про етапи підготовки до операції.

– Найголовніший етап підготовки був – встановити всіх цих осіб. Тобто виокремити коло людей з дуже великої кількості на території Росії (деякі з них навіть із паспортом громадянина України), тих осіб, які реально брали участь у протиправних діях, особливо – терористичних актах на території України або на непідконтрольній території, яку ми вважаємо досі своєю.

Навіть з точки зору тих записів всього того, що люди говорили у свої трубки на непідконтрольній території – все це документувалося і досі зберігається. І накладалися всі ці прізвища, імена, псевдоніми, які використовувалися, на тих людей, яких ми встановили. І самі для себе встановлювали, які ж з них – реальні люди, які мають стосунок до протиправних дій, до терористичних актів, до вбивств. Цей етап був найбільш скрупульозний, найважчий.

Далі цей список коректувався за принципом: хто може поїхати, хто не може; кому це цікаво, кому не цікаво.

– Яким чином проводилося вербування найманців?

– Знаходився саме такий вожак, в якому ми бачили особу, яка може зібрати всю цю групу осіб. Тобто має бути якийсь собака-поводир, правильно? Ось такий знайшовся.

І, відповідно, він зумів їх правильно організувати. І, як ми бачили уже потім, нікуди їх не відпускав. Хоча вніс корективи COVID-19, літаки не літали, всі ці обмеження на кордонах, і це все затягнулося.

Розмова «куратора» від українських спецслужб із найманцем Тахіром Бахтігараєвим

Шаман – це перша особа, яка їх (найманців – Mind) і збирала. Це їхній керівник. Це людина, яка була однією із перших введена в оману за допомогою фейкового дзвінка нібито від ФСБ (Федеральна служба безпеки Російської Федерації. – Mind).

– Як ви переконали «поводиря», що пропозиція роботи – реальна?

– За допомогою спеціальної програми були зроблені дзвінки під прапором ФСБ. Відповідно, для них це служба, яка їх координує. І коли йде дзвінок від якогось місцевого ФСБ і кажуть: «Надо тут пообщаться кое с кем по кое-какому вопросу», вони (найманці. – Mind) дуже були раді тому, що їх знайшли і запропонували високооплачувану роботу.

Шаман – це та людина, яка більше за всіх ведеться на це все; яка проявляє найбільше ініціативи і каже: «Я все сделаю, я все организую», тому що він розуміє, що якщо він буде мати стосунок до організації цього процесу, він більше за всіх заробить. Не ту рядову зарплатню, яку ми запропонували всім іншим. Тому що іншим (найманцям. – Mind) було запропоновано $5000 на місяць, контракт на півроку. Для них це гарні гроші.

Розмова «куратора» від українських спецслужб із найманцем Алєксєєм Сапроновим

Кожній особі з тих, яким дзвонили, був індивідуальний дзвінок з індивідуальним підходом через індивідуальну особу. Тобто не було дзвінка: «Добрый день, Иван Петрович. Мы тут хотели поговорить, чтобы вас нанять на работу».

На записах чути, як людина говорить: «Я от Шамана». Шаман – це псевдонім людини. Це конкретна людина, яка існує. Це не Фантомас. Його знають, з ним спілкуються. І коли від нього представляються, відповідно це для найманця вже гарантія.